Відкриття секретів фотографії на вологих пластинах: як процес 19-го століття надихає сучасних творчих особистостей. Досліджуйте привабливість, виклики та вічну красу цього історичного виду мистецтва.

• Вступ до фотографії на вологих пластинах
• Історичні походження та еволюція
• Процес вологих пластин: покроково
• Основне обладнання та матеріали
• Художні якості та візуальна естетика
• Сучасне відродження та сучасні художники
• Типові виклики та усунення несправностей
• Збереження та展示 вологих образів
• Початок: поради для початківців
• Ресурси та подальше навчання
• Джерела та бібліографія

Вступ до фотографії на вологих пластинах

Фотографія на вологих пластинах, також відома як процес колодіона, є історичною фотографічною технікою, яка виникла в середині 19 століття. Винайдена Фредеріком Скоттом Арчером у 1851 році, ця техніка революціонізувала фотографію, пропонуючи вищу ясність зображення та коротші часи експозиції у порівнянні з ранніми методами, такими як дагеротип і калотип. Техніка включає покриття скла або металевої пластини розчином колодіона, чутливість у ванні з нітратом срібла та експозицію в камері, поки вона ще волога. Пластина повинна бути розроблена та зафіксована перед висиханням, що вимагає портативної темної кімнати для польових робіт. Ця терміновість та ремеслене виготовлення є центральними у процесі вологих пластин, що призводить до створення унікальних, неповторних зображень з характерною естетикою, що характеризується тонкими деталями та широким тональним діапазоном.

Фотографія на вологих пластинах відіграла важливу роль у документуванні вікторіанської епохи, включаючи Громадянську війну в Америці та розширення американського заходу. Її вплив триває й сьогодні, оскільки сучасні фотографи та художники приваблюються її тактильним процесом та відчуттям зв’язку з історією фотографії. Поновлення інтересу до альтернативних фотографічних процесів призвело до відродження технік вологих пластин, з майстернями та ресурсами, доступними для тих, хто хоче дослідити цей складний, але винагороджуючий вид мистецтва. Для всебічного огляду історії та технічних аспектів фотографії на вологих пластинах зверніться до ресурсів, наданих Музеєм Джорджа Істмана та Музеєм Вікторії та Альберта.

Історичні походження та еволюція

Фотографія на вологих пластинах, також відома як процес колодіона, виникла на початку 1850-х років як значний розвиток у порівнянні з ранніми фотографічними методами, такими як дагеротип і калотип. Процес вперше був представлений Фредеріком Скоттом Арчером у 1851 році, який прагнув поєднати точність дагеротипа з відтворюваністю калотипа. Інновація Арчера полягала в покритті скляної пластини розчином колодіона, чутливості у ванні з нітратом срібла та експозиції поки вона ще волога, звідси й назва “волога пластина” Музей Вікторії та Альберта.

Процес вологих пластин швидко набув популярності завдяки своїй здатності виробляти різкі, деталізовані негативи, які можна було використовувати для виготовлення кількох відбитків. Він також значно скоротив час експозиції в порівнянні з попередніми методами, що зробило портретну фотографію більш практичною та доступною. Протягом 1850-х і 1860-х років фотографія на вологих пластинах стала домінуючою фотографічною технікою, широко прийнятою як професійними, так і аматорськими фотографами. Її портативність та відносна доступність сприяли її використанню в документуванні важливих історичних подій, таких як Громадянська війна в Америці, Бібліотека Конгресу.

Незважаючи на свої переваги, процес вимагав від фотографів підготовки, експозиції та обробки пластини протягом короткого часу, що часто вимагало використання портативних темних кімнат. До 1880-х років винахід фотографії на сухих пластинах, що дозволяв підготовку пластин заздалегідь і їх подальшу обробку, призвів до поступового зниження процесу вологих пластин. Проте фотографія на вологих пластинах залишається визнаною за свою історичну значущість та унікальні естетичні якості, які вона надає зображенням, Музей Джорджа Істмана.

Процес вологих пластин: покроково

Процес вологих пластин, центральний для 19-го століття фотографії, включає ретельну послідовність кроків, які потрібно виконати, поки фотографічна пластина залишається вологою. Процес починається з ретельного очищення скляної або металевої пластини, щоб жоден пил або залишки не заважали зображенню. Далі пластина рівномірно покривається розчином колодіона — сумішшю нітроцелюлози, ефіру і спирту, яка часто містить йодисті або бромисті солі. Поки пластина ще липка, її занурюють у ванну з нітратом срібла, роблячи її чутливою до світла. Ця чутливість повинна відбуватися в майже темряві, щоб запобігти передчасній експозиції.

Після чутливості пластина завантажується в герметичний тримач і переноситься до камери. Фотограф тоді експонує пластину, зазвичай на кілька секунд, в залежності від умов освітлення і об’єкта. Негайно після експозиції пластина повертається до темної кімнати для обробки. На пластину наливається розчин залізного сульфату, виявляючи латентне зображення. Процес проявлення зупиняється промиванням пластини водою, після чого вона зафіксована — зазвичай із використанням розчину натрієвого тіосульфату або калієвого ціаніду — щоб зробити зображення постійним і нечутливим до світла.

Насамкінець, пластину ретельно промивають і висушують. Для додаткового захисту та поліпшення зовнішнього вигляду зображення часто застосовують лак. Весь процес, від покриття до фіксації, має бути завершений перед висиханням пластини, який зазвичай дозволяє лише 10-15 хвилин для всіх етапів. Ця вимога до терміновості й пояснює, чому фотографи на вологих пластинах історично працювали з портативними темними кімнатами в польових умовах. Для детального історичного огляду та технічних рекомендацій зверніться до ресурсів Музею Джорджа Істмана та Музею Вікторії та Альберта.

Основне обладнання та матеріали

Фотографія на вологих пластинах, процес, що бере свій початок у середині 19 століття, вимагає специфічного набору обладнання та матеріалів для продукції своїх відмінних зображень. Центральним у процесі є камера великого формату, зазвичай використовувана з накопичувальними тримачами, розробленими для скла або металевих пластин. Розчин колодіона, суміш нітроцелюлози, ефіру та спирту, заливається на пластину, щоб створити липку поверхню для світлочутливих хімікатів. Після покриття пластина занурюється у ванну з нітратом срібла, роблячи її чутливою до світла.

Необхідна портативна темна кімната, оскільки пластина повинна залишатися вологою та експонуватися і розвиватися протягом кількох хвилин. Це може бути спеціально відведений намет, переобладнаний автомобіль або темна коробка. Для обробки потрібні такі хімікати, як розробник (часто розчин залізного сульфату, оцтової кислоти та спирту) і фіксатор (зазвичай калієвий ціаніду або натрієвий тіосульфат). Чиста вода необхідна для промивання пластин після обробки та фіксації.

Інші невід’ємні предмети включають скляні або металеві пластини (зазвичай олов’яні або алюмінієві для тінтипів), мірні циліндри та крапельниці для точного використання хімікатів, а також захисне обладнання, таке як рукавички та окуляри через небезпечний характер залучених хімікатів. Нарешті, штатив є важливим для стабілізації камери під час тривалих експозицій, типовими для процесу вологих пластин. Для отримання більш детальної інформації про обладнання та протоколи безпеки звертайтеся до ресурсів Музею Джорджа Істмана та Королівського фотографічного товариства.

Художні якості та візуальна естетика

Фотографія на вологих пластинах відзначається своїми неповторними художніми якостями та візуальною естетикою, які відрізняють її від як ранніх, так і пізніх фотографічних процесів. Техніка, в якій скляна або металева пластина покривається колодіоновою емульсією та чутливістю у ванні з нітратом срібла, виробляє зображення з унікальним тональним діапазоном та ефірною ясністю. Одна з найяскравіших рис — це високий рівень деталізації та різкості, часто супроводжений малим глибиною різкості та м’якими, сяючими світловими акцентами. Це поєднання дає результати у вигляді портретів та пейзажів, які володіють незвичним, майже позаземним якісним виглядом, які сучасні практики та історики описують як “сненно-абстрактні” чи “незмінні”.

Вроджені недосконалості процесу — такі як смуги, завихрення та хімічні артефакти — приймаються як частина його чарівності, що сприяє індивідуальності кожної пластини. Ці візуальні особливості неможливо відтворити цифровими методами, що робить зображення на вологих пластинах дуже цінними у колах образотворчого мистецтва. Тривалі часи експозиції, необхідні для процесу, також впливають на естетику: об’єкти повинні залишатися нерухомими, що створює відчуття спокою та самоаналізу, яке рідко зустрічається у сучасній фотографії. Монохромна палітра, що зазвичай коливається від глибоких чорних до сріблястих білих, ще більше підсилює драматичний та емоційний вплив зображень.

Сьогодні художники та фотографи залучені до фотографії на вологих пластинах не лише за її історичну значущість, але й через здатність викликати емоції та розповіді через її незаперечну візуальну мову. Відродження процесу в 21 столітті підтримується організаціями, такими як Музей Джорджа Істмана та Музей Вікторії та Альберта, які демонструють як історичні, так і сучасні роботи, підкреслюючи постійний привабливий характер художньої естетики вологих пластин.

Сучасне відродження та сучасні художники

Відродження фотографії на вологих пластинах у 21 столітті відображає ширший рух до аналогових процесів та нову оцінку історичних фотографічних технік. Сучасні художники та фотографи приваблюються до процесу колодіона вологих пластин завдяки його тактильному, практичному характеру й унікальним, ефірним якостям, які він передає зображенням — якостям, які важко відтворити за допомогою цифрових методів. Це відродження не є лише ностальгією; це також форма художнього спротиву до всюдисущості та миттєвості цифрової фотографії, підкреслюючи ремесло, терпіння та навмисність.

Відомими сучасними представниками є Саллі Менн, чий моторошний пейзаж і портрети привернули міжнародну увагу до цього середовища, та Лютер Герлах, відомий своєю роботою на великому форматі з вологою пластиною та просвітницьким виходом. Інші художники, такі як Джоді Ейк і Квінн Джейкобсон, розширили межі процесу, експериментуючи зі масштабом, темою та альтернативною хімією.

Майстер-класи, онлайн-спільноти та спеціалізовані фестивалі ще більше сприяли відродженню вологи, з такими організаціями, як Музей Джорджа Істмана та Фотомузей Вінтертура, які проводять виставки та освітні програми. Вроджена непередбачуваність процесу та унікальність кожної пластини продовжують надихати нове покоління художників, що забезпечує фотографії на вологих пластинах стати живим та еволюційним видом мистецтва у сучасну еру.

Типові виклики та усунення несправностей

І хоча фотографія на вологих пластинах славиться своєю унікальною естетикою та історичною значущістю, її реалізація містить низку технічних та практичних викликів, які можуть розчарувати навіть досвідчених практиків. Однією з найпоширеніших проблем є чутливість колодіонової емульсії до зовнішніх умов. Вологість, температура та пил можуть впливати на поверхню пластини, призводячи до смуг, плям або нерівномірного проявлення. Збереження чистоти робочого місця та контроль за зовнішніми змінними є важливими для послідовності результатів (Музей Джорджа Істмана).

Ще однією частою проблемою є неправильна експозиція або обробка, які можуть призвести до недостатньо експонованих (надто темних) або переекспонованих (надто світлих) зображень. Це часто викликано невірним часом або нерівномірним наливанням хімікатів. Вирішення проблеми передбачає ретельну калібровку часів експозиції та забезпечення рівномірного покриття пластини. Додатково, хімічне забруднення — таке як старий або неналежно зберігний нітрат срібла — може спричинити затуманювання або плями. Регулярне фільтрування та поповнення хімікатів допомагає пом’якшити ці проблеми (Музей Вікторії та Альберта).

Фізична обробка пластин — ще один виклик. Вологі пластини крихкі і повинні оброблятися швидко до висихання емульсії. Подряпини, відбитки пальців або випадкові падіння можуть зіпсувати зображення. Використання правильних інструментів, обережна обробка та ефективний робочий процес є вирішальними для успіху. Для тих, хто новий у цьому процесі, детальне ведення записів про кожен крок може допомогти виявити закономірності у повторних проблемах і сприяти вирішенню майбутніх труднощів (Королівське фотографічне товариство).

Збереження та展示 вологих образів

Збереження та демонстрація образів на вологих пластинах, таких як амбротипи та тінтіп, вимагає ретельної уваги через їх унікальні хімічні та фізичні властивості. Фотографії на вологих пластинах створюються на скляних або металевих субстратах, покритих світлочутливим колодіоном, що робить їх вразливими до зовнішніх факторів, таких як вологість, коливання температури та освітлення. З часом ці зображення можуть зазнати підштукатурювання емульсії, потемніння та фізичних пошкоджень, якщо за ними не стежити належним чином.

Для забезпечення довговічності експерти рекомендують зберігати зображення на вологих пластинах у стабільних, контрольованих кліматичних умовах з низькою вологістю та мінімальним впливом світла. Архівні конверти, такі як безкислотні коробки та папки, допомагають захистити від пилу, забруднень і пошкоджень при обробці. Для амбротипів, які базуються на склі, подушкове зберігання та вертикальна орієнтація можуть запобігти розбиванню. Тінтіп, будучи на металі, менш крихкі, але все ще підлягають згинанню та корозії, тому їх слід зберігати горизонтально та розмежованими інертними матеріалами.

При демонстрації фотографій на вологих пластинах надзвичайно важливо використовувати скло з УФ-фільтром та уникати прямого сонячного світла, щоб запобігти знебарвленню та погіршенню. Кріплення має бути зворотним і неінвазивним, використовуючи матеріали архівної якості, щоб уникнути хімічних реакцій з поверхнею зображення. Музеї та колекціонери часто використовують індивідуальні рамки та вітрини для забезпечення фізичної підтримки та захисту навколишнього середовища. Регулярні перевірки та обережне очищення, проведене фаховими консерваторами, далі захищають ці історичні артефакти для майбутніх поколінь. Для отримання більш детальних рекомендацій установи, такі як Бібліотека Конгресу та Національний архів (Великобританія), пропонують комплексні ресурси з фотографічного збереження.

Початок: поради для початківців

Розпочати фотографію на вологих пластинах може бути як відзначним, так і складним, оскільки процес вимагає поєднання технічних навичок, терпіння та креативності. Для початківців першим кроком є ознайомлення з основним обладнанням: камерою великого формату, підходящим об’єктивом, скляними або металевими пластинами, а також необхідними хімікатами для покриття, чутливості, обробки та фіксації зображення. Важливо працювати в добре вентильованому приміщенні та використовувати відповідне захисне обладнання, оскільки такі хімікати, як колодіон та нітрат срібла, можуть бути небезпечними (Управління з питань охорони праці та здоров’я).

Налаштування портативної темної кімнати або використання спеціального простору для темної кімнати є важливим, оскільки процес вологих пластин вимагає, щоб пластина залишалася вологою протягом експозиції та обробки. Початківцям слід практикувати рівномірне наливання колодіона на пластину, оскільки цей етап сильно впливає на якість зображення. Послідовність у часі та техніці під час чутливості та обробки також є ключовою для досягнення повторюваних результатів.

Освітлення грає значну роль у фотографії на вологих пластинах. Рекомендуються природне світло або потужні штучні джерела, оскільки процес менш чутливий до світла, ніж сучасні фотографічні матеріали. Початківцям слід експериментувати з часами експозиції та вести детальні нотатки, щоб вдосконалювати свою техніку. Приєднання до онлайн-форумів або місцевих груп, таких як ті, що перераховані Музеєм Джорджа Істмана, може надати цінну підтримку та поради з усунення несправностей. Нарешті, терпіння та наполегливість є важливими — очікуйте на певну криву навчання, але унікальні, вічні зображення, які ви створите, роблять зусилля вартими.

Ресурси та подальше навчання

Для тих, хто зацікавлений у глибшому вивченні фотографії на вологих пластинах, доступно безліч ресурсів для підтримки як новачків, так і досвідчених практиків. Комплексні керівництва та історичний контекст можна знайти через установи, такі як Музей Джорджа Істмана, який пропонує статті, відео та майстер-класи з фотографічних процесів 19 століття. Музей Вікторії та Альберта також надає онлайн-виставки та матеріали для дослідження, що висвітлюють еволюцію та мистецтво технік вологих пластин.

Навчання на практиці полегшується завдяки майстер-класам та курсам, які пропонуються організаціями, такими як Фонд Пенумбра, який регулярно проводить класи колодіона вологих пластин під керівництвом досвідчених художників. Для тих, хто шукає спільноту та підтримку однолітків, онлайн-форуми, такі як форум Великого формату, містять активні обговорення, поради з усунення несправностей і рекомендації щодо обладнання.

Книги залишаються безцінними для поглибленого вивчення. Видатні заголовки включають “Посібник з колодіона на вологих пластинах” Квіна Джейкобсона та “Хімічні зображення: книга про вологі пластини колодіона” Лютера Герлаха, обидві з яких надають покрокові інструкції та рекомендації щодо безпеки. Крім того, відеоуроки та демонстрації широко доступні на платформах, таких як YouTube, де практики діляться своїми робочими процесами та творчими підходами.

Нарешті, для тих, хто цікавиться науковими та консерваційними аспектами, Інститут збереження музею Смітсонів» пропонує технічні статті та дослідження, що стосуються збереження фотографій на вологих пластинах. Ці ресурси разом забезпечують доступ до знань та підтримки для вивчення та оволодіння фотографією на вологих пластинах на всіх рівнях.

Джерела та бібліографія

• Музей Вікторії та Альберта
• Королівське фотографічне товариство
• Національний архів (Великобританія)
• YouTube
• Інститут збереження музею Смітсонів